Modern Ukraine

Be the story, be the change

Інтелектуальний лайфстайл онлайн-журнал

facebook twitter

Як змінювалась Україна протягом останніх століть. Мапи

1586
Як змінювалась Україна протягом останніх століть. Мапи

За останній рік Україна була втягнута в хаос. Масові протести проти проросійського президента Віктора Януковича в 2014 році привели до його втечі. Це стало причиною наростаючої кризи: новий тимчасовий уряд у Києві спостерігав за тим, як Росія спочатку захопила, а потім анексувала територію Криму - стратегічно важливого півострова на Чорному морі. Через дії проросійських повстанців-сепаратистів на сході України, яким пряму підтримку надає Москва, на сьогоднішній день вже загинули тисячі людей.

Для деяких Україна стала геополітичним кордоном між ліберально-демократичним Заходом і авторитарною неоімперіалістичною Росією, якою керує президент Путін.Зовнішньополітичні діячі у Вашингтоні відкрито розглядають ситуацію як нову холодну війну.

За сьогоднішніми політичними розбіжностями стоїть далеке й непросте минуле країни. Земля, що називається сьогодні Україна, довгий час була рідною для багатьох російських націоналістів. Але вона була і домом для безлічі народів та імперій. Її мінливі кордони та історичні події в житті народів які її населяли і часто переплітались між собою, відіграють важливу роль в сучасних складних подіях і загострених стосунках. 

Пропонуємо вам поглянути на те, як Україна стала Україною за 1300-літній період історії, який проілюстрований картами, наданими картографом The Washington Post Джином Торпом. Сучасні кордони України на всіх картах позначені зеленим кольором. 

VIII-XIII століття 

 

«Русь» або «руси» - племена, що дали свою назву Київській Русі - це скандинавські або варязькі торговці і поселенці, які просувалися з берегів Балтійського моря через ліси й болота Східної Європи на південь до родючих земель уздовж численних річок, на яких розташована сучасна Україна. Інші вікінги-авантюристи у пошуках успіху йшли далі на південь - у велику столицю Візантійської імперії Константинополь - де іноді ставали воїнами-найманцями.

Першим великим поселенням русів був Київ, заснований в IX столітті. У 988 році князь Київської Русі був хрещений візантійським священиком у старій грецькій колонії на узбережжі Криму - Херсонесі (Корсуні). Його хрещення ознаменувало прихід в Київську Русь християнства і досі є для слов'ян глибоко символічною подією. 

Потім, починаючи з XIII століття, повторювані набіги монгольських племен послабили вплив Києва і, в кінцевому рахунку, призвели до створення в Русі інших центрів, розташованих далі на північ. Тюркські нащадки монгольської Золотої Орди створили свій каганат уздовж північних кордонів Чорного моря. 

1650 - 1812 роки 

Перегорнувши кілька сторінок історії, ми бачимо, що землі, на яких розташована сучасна Україна, були якраз на кордоні між ворогуючими імперіями. Тут постійно виникали конфлікти і мінялися кордони. Польсько-литовське князівство (яке в період свого розквіту об'єднувало в собі чималу частину Європи) володіло значною територією України, хоча крім цього, країні довелося пережити нашестя і панування угорців, турків-османів, шведів, козачого війська і армій декількох російських царів.

У XVII столітті Росія і Польща поділили між собою більшу частину території, на якій перебуває сучасна Україна, по річці Дніпро. Росія продовжила розширювати свої межі і в наступному столітті - у часи правління Катерини II, яка вважала, що до її земель в Причорномор'ї належить і «Новоросія», тобто Нова Росія - термін, який відродили проросійські сепаратисти на сході України. Але в ті часи Російська імперія плекала мрію розгромити Османську імперію і розширити московські володіння до Стамбула (колишнього Константинополя) і навіть до Єрусалима.

«Повірте мені, Ви увінчаюте себе безсмертною славою, якої не знав досі жоден російський самодержець», - говорив Катерині Великій видатний придворний чиновник і радник Катерини Григорій Потьомкін в 1780 році, обговорюючи з імператрицею план, що мав на меті відвоювати у Османської імперії Крим, який перебував під її сюзеренітетом. «І слава ця відкриє шлях до подальшої і ще більшої слави».

А тим часом в кінці XVIII століття в результаті поділу Польщі місто Львів - колись великий національний, культурний, промисловий, і торговий центр регіону, а також центр єврейської культури в Східній Європі - втратив свою велич, увійшовши до складу Австро-Угорської імперії. Саме тут в середині XIX століття відбулося становлення українського націоналізму, заснованого на традиціях і мові місцевих селян і прагненнях місцевої інтелігенції, яка намагалася позбутися від гніту російського панування на сході. 

1914 - 1918 роки 

 

Перша світова війна і більшовицька революція 1917 року принесли мешканцям територій, на яких знаходиться сучасна Україна, ще більше страждань і потрясінь. Новій владі більшовиків, що відчайдушно намагалися вийти з війни з Німеччиною та її союзниками, нічого не залишалося, як підписати в 1918 році мирний договір в місті Брест-Литовську, в результаті чого Росія передала деякі свої території Центральним державам і визнала незалежність інших територій, у тому числі й України.

Пізніше, в тому ж році умови договору були анульовані внаслідок поразки Німеччини, однак джин українського визвольного руху вже був випущений з пляшки. У таких містах, як Львів, Київ і Харків, спалахнув рух за незалежність, в якому брали участь партії та угруповання всіх мастей, проте зрештою вщухли на тлі більш масштабної боротьби за владу в Росії. 

1919 - 1922 роки 

Наприкінці Першої світової війни відроджена Польща повернула собі Львів і території, на яких зараз розташована Західна Україна. Країна стала чи не основним полем битви російської громадянської війни, на яких армія більшовиків зіткнулася з цілою низкою військових з'єднань, на чолі яких були і прихильники старого царського режиму, і різні політичні авантюристи. З жахливого кровопролиття - і кількох битв з Польщею - більшовики вийшли переможцями і в 1922 році офіційно оголосили про створення Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Наступні роки виявилися ще більш трагічними: наприкінці 1920-х і початку 1930-х років Україна серйозно постраждала від режиму радянського тирана Сталіна. В результаті жорсткої сталінської політики колективізації багато жителів України були розкуркулені і вислані. Через голодомор в 1932-1933 роках померло щонайменше три мільйона людей.

Щоб компенсувати брак населення в спорожнілі українські міста з різних частин країни переїхали російськомовні громадяни, що досі позначається на демографічній ситуації, яка і визначає політичні розбіжності в Україні. 

1945 - 1954 роки 

Друга світова війна принесла в Україну розруху і спустошення. Гітлер та інші нацистські стратеги розраховували, що вона стане житницею для нової розширеної Німецької імперії.Але замість цього країна перетворилася на територію моторошної і кривавої війни - землю, знівечену найтяжчими історичними боями і спустошену масовими вбивствами мирного населення. Деякі українські націоналісти тимчасово співпрацювали з фашистською владою, вважаючи, що завдяки німецькому вторгненню та окупації вони зможуть добитися незалежності Радянського Союзу. Саме це й відбувалося на заході України, де до кінця Другої світової війни люди не знали, що таке радянська влада.

Ідеологія цих українських партизанів досі є джерелом політичних розбіжностей в країні. Деякі активні учасники протестів проти Януковича підхопили ідеї співпрацювали цих героїв війни. А тим часом засоби кремлівської пропаганди скористалися цим історичним фактом, щоб навісити на київський уряд ярлик і заявити, що він прийшов до влади на хвилі «неонацизму».

Після закінчення Другої світової війни Радянський Союз отримав під свій котроль Львів і сусідні з ним території на заході України. У 1954 році радянський керівник Микита Хрущов приєднав до Української Радянської Соціалістичної Республіки Крим, що входив тоді до складу РРФСР, більшість населення якого складали росіяни (після масової депортації кримських татар). 

Після розпаду СРСР 

Після розпаду в 1991 році Радянського Союзу Україна, як і інші радянські республіки, стала новою незалежною державою. Її політичне життя і переконання розривали регіональні протиріччя між заходом країни і проросійським сходом. Росія вирішила зберегти свою військово-морську базу в Севастополі - головному портовому місті на півдні Криму. 

Зараз 

Ось так. Російські війська, значна частина яких базується в Севастополі, в березні минулого року розосередилися по всій території півострова, щоб надати підтримку діям, які в підсумку виявилися російської анексією Криму. Дії проросійських повстанців Луганська і Донецька тривають за підтримки російських військ на сході України - важливого промислового регіону країни, незважаючи на неодноразові спроби укласти перемир'я.

Київ прагне отримати від Заходу більш істотну військову допомогу для ведення бойових дій, що представляють собою війну з Москвою, що в самій Москві категорично заперечують. Існують побоювання, що український президент Петро Порошенко введе воєнний стан, намагаючись приборкати сепаратистів, що стане загрозою для демократії, що зароджується в країні. Україна знаходиться на горезвісному роздоріжжі, на якому, втім, вона і була протягом багатьох століть. 

Джерело: lifter.com.ua






Loading...