укр
About
facebook twitter

Віднайдені вражаючі історії вишиванок українців у світі: тизер унікального фільму

Віднайдені вражаючі історії вишиванок українців у світі: тизер унікального фільму
Фото: nowyny.eu

Фрагмент першого повнометражного документального фільму про вишиванку "Спадок нації" презентували в Києві. Автор ідеї та сценарист Леся Воронюк разом із режисером Олександром Ткачуком дев'ять років тому почали проводити День вишиванки. Поступово він став міжнародним святом для українців у всьому світі. Гасло картини — "Вишити, щоб вижити".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як носити вишиванку з джинсами: Караванська написала «Стильну книжку для панянки»

— Ми знайшли дуже багато людей, які заради вишитої сорочки ладні були віддати життя чи піти під арешт, — розказала Газеті по-українськи 28-річна Леся Воронюк. — Одна з таких історій — життя Ольги Ільків, зв'язкової Романа Шухевича. Була заслана на 12 років у Сибір. Її рятувало те, що вона таємно вишивала сорочку там. Зараз їй понад 90 років. Зберігає цю сорочку як символ своєї історії. Інша історія — під час Голоду 1947 року на Буковині вишиті сорочки вимінювали на зерно й картоплю. Завдяки вишиванкам рятувалися цілі сім'ї.

У фільмі зняли понад півтисячі сорочок. Об'їхали майже всю Україну. Матеріал для стрічки збирали в Німеччині, Канаді, навіть у Росії — з Мурманська.

— Є цікаві історії з Італії й Еміратів — це ті місця, де живуть українці, — каже режисер Олександр Ткачук, 25 років. — У нас є історії з тимчасово окупованих територій. Зустріли жінку, яка захотіла вберегти вишиту сорочку й передати її нащадкам. Вона залишається там, а сорочка її вже в Києві. Правдами й неправдами вдалося перевезти її через блокпости.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вишивка - це родовий код українців: як закодувати в узор ім'я та дату народження людини

Знімати окуповані території вирішили після відвідин етнографічного музею в містечку Сватове за 20 кілометрів від російського кордону.

— Там є єдиний на Луганщині етнографічний музей, де зберігаються луганські вишиванки, — продовжує Олександр. — Записували інтерв'ю з працівницею музею. Молода гарна жінка. Я лише склав техніку — вона каже: "Покажіть, що ми тут українці. Що ми говоримо українською і носимо своє, хоч і на кордоні". Мусять доводити, що вони українці, і росіянам, і жителям Центральної України.

Науковий консультант фільму етнограф Олексій Доля 30 років вивчає вишиванки.

— Узори були завжди неповторні. Кожна вишивальниця намагалася перевершити сусідку, — розповідає 51-річний Олексій Доля. — У Карпатах мені розповідали історію: жінка нову сорочку вишила й прийшла в ній у церкву. Сусідка так оглядає її, ніби очима фотографує. Зчитує візерунок, запам'ятовує, аби й собі вишити. А та цілу службу крутилася, щоб сусідка не запам'ятала.

Символіка сорочок цінна історією, а не придуманими їм поясненнями. Є "науковці-космонавти", які говорять тільки про космос — знаки й обереги. Насправді сорочка — це набагато глибше. Коли мовознавець Борис Антоненко-Давидович був на засланні 10 років, а на нього потім донесли, що він носить вишиванку й українською розмовляє, йому ще 10 років додали. Ліна Костенко мені розповіла, як у студентські роки в Москві прийшла на державний іспит у вишиванці. Вишила її сама. Бо бувала в Карпатах, і її це вразило. Один із викладачів у літінституті казав їй: "Я вам раджу лишатися в Росії. Тому що в Україні вам буде складно. Вас не друкуватимуть". Тільки тому, що вона прийшла у вишиванці на захист своєї роботи. Ще років 10 тому на Луганщині людям у вишиванках казали: "Мы вас будем еще возить в клетках показывать".

Більшість дешевих вишиванок на ринку — китайські.

 

— Коли пішла мода на вишиванки, почали штампувати ширпотреб, — продовжує Олексій Доля. — Кілька років тому з Китаю завезли 400 тисяч вишиванок. Там дешевше. Наші майстри справді вкладають у сорочки душу, а нам дають конвеєр. Майстриня може три місяці вишивати решетилівську маркізетову вишиванку. Але її не куплять, бо є у 20 разів дешевша китайська. Вибирати найкраще з орнаментами, які носили бабуся й дідусь. Найкраще знайти своє і відшити. Але на сході вже будь-яка вишиванка — добре. У Криму зараз арештовують, незалежно від того, який ти орнамент вдягнув.

Зараз можуть сказати, що це кіно не на часі. Бо йде війна і треба про війну знімати. Але чому ми маємо цю війну? Донбас показав: бо не знаємо своєї історії. Працювати на перемогу треба паралельно — на фронті й в тилу.

Презентують фільм у березні. Покажуть у регіонах України, потім — на телебаченні. Запустять у мережу. Зйомки триватимуть до середини січня. Автори закликають ділитися історіями вишиванок. Вони можуть увійти до стрічки.

Бюджет картини — 620 тис. грн. Необхідно зібрати ще майже половину суми. Тому автори шукають меценатів. З політичними партіями не працюють.







Loading...