Modern Ukraine

Be the story, be the change

Інтелектуальний лайфстайл онлайн-журнал

facebook twitter

Жлобство - не норма: чому після відпочинку в Словаччині вам може більше не захотітись в Карпати

1101

Поїздка в Словаччину не залишила мені більше аргументів відпочивати в українських Карпатах, таких красивих, рідних, але пронизаних людським жлобством. Розповім про кілька прикладів сервісу у Татрах, на фоні яких неприємні історії зі сфери послуг вдома виглядають ще більш дико.

Татри у Словаччині - це теж Карпати, але старіші. Їхати до них з Києва (наприклад, до Старого Смоковця, Татранської Ломниці и Ждяра) лише на 2 години довше ніж до Яремче. Але, завдяки якості доріг (якщо прокласти шлях через Польщу) поїздка стає приємнішою і швидшою по відчуттям.  Звідси пункт 1. Автошляхи. Варто лише зауважити, що словацький автобан платний (віньєтка коштує 10 євро). Повертаючись додому через пропускний пункт Грушів, ви можете отримати справжній культурний шок, настільки буде яскравим контраст якості доріг.

2. Сімейні садиби та готелі тут на будь-який смак. Чисті, охайні, чудове співвідношення ціна-якість. Ставлення до гостей довірливе, щедре. В сільській садибі, де ми зупинились з друзями, стояло обладнання для розливу пива і кожен міг в будь-який час налити собі напій, просто записавши на папірчику скільки бокалів він випив. За таким же принципом будувались стосунки і щодо пляшкових напоїв у холодильнику. Ніхто нікого не контролював, і не переживав.

Мені в Україні таке важко уявити.

Була історія, коли ми з родиною відпочивали в красивому сімейному комплексі, де по центру стояв батут. Звична ціна 15 грн за 30 хвилин. Моя піврічна дитина ще боялась такої забавки, тому заходила, хвилинку погралася і бігла на ручки, а потім знову просилася на батут (загалом гра тривала хвилин 15). З родиною ми щедро витратились у тому місці. І як "комплімент" отримали папірчик-чек за батут: виявилось хазяїн готелю дивився у вікно і рахував скільки маля разів заходило і виходило, і множив це як новий квиток... досі уявляю його з тим папірцем у вікні. Не грошей шкода в цій історії, неприємно бути об'єктом жлобства…

Якщо вже зайшла мова про батути, то давайте повернемось до Словаччини.

За номером 3. Ставлення до дітей. Тут їх вважають важливими мандрівниками. Батути і гойдалки безкоштовні, є вони на заправках, в дворах, і навіть біля високогірного озера, куди підніматися близько 5 км. Такі сприятливі умови приманюють родини з дітьми з різних країн, яких тут несуть, ведуть, везуть в гори з великим задоволенням. Не страшно і з немовлятами. В ресторані біля Попрадського озера поряд зі смачнішими поливками ви знайдете дитяче харчування в баночках. Малюки тут важливі, вони клієнти, мандрівники, яким треба відпочити, перекусити і розважитись. 

4. Кухня у Словаччині смачна. Не краща, звичайно, за українську, але ресторанний сервіс навіть у селах тримається на рівні. Страви у кожному містечку готують по-своєму. Ціни нормальні. Обов'язково спробувати часникову і капустяну поливку, кнедлики, гуляш, смажений сир, картопляні крокети.

5. Замки відновлюють та намагаються привабити туристів. Наприклад, у Спиському Граді є кімнатка стилізована під середньовічну кухню, де жіночка у відповідному вбранні смажить коржі і пригощає всіх гостей. З витрат лише мука, вода і посмішка. Але це вже інтерактив, люди відчувають себе залученими.

А ще атмосферу доповнюють вуличні скрипалі. Такого життя дуже бракує неповторним, унікальним українським замкам і фортецям.

6. Завжди боляче дивитись на карпатські гірські ріки, вкриті сміттям. Так от, у словацьких гірських селах, зовсім недалеко від Ужгорода, сміття сортують!!! І залюбки вчать цьому українських туристів. Окрім того, люблять природу, бережуть навіть метеликів та квіти.

7. Тут люблять гостей.  Зупинившись на прогулянку по території відомого монастиря по дорозі до Списького Граду, ми наткнулись на ресторанчик, який був створений на основі місця, де Мати Тереза полюбляла пити каву, гостюючи в країні. Так от, у жіночій вбиральні кав'ярні на території монастиря стоїть кошичок з косметикою, яка може в будь-який момент знадобитися гостям. По-моєму мило і дбайливо. Не зважаючи на те, що самі монахині, я впевнена, макіяж не наносять.   

Взагалі, Словаччину не ідеалізую, просто надіюсь, що карпатський сервіс просто змушений ставати кращим через зовнішню конкуренцію, яку створив безвіз. Раніше, такої мотивації я не помічала, навпаки, фрази типу "тепер в Крим не їздять, в Карпатах аншлаг" примусили місцевих готельєрів ще більше розслабитись. Подорожі до сусідніх карпатських країн, можуть принести вітчизняній туристичній сфері більше користі, ніж мода відпочивати на Батьківщині, бо лише конкуренція може мотивувати робити кращий сервіс. Можливо, тоді менеджмент готелів почне цінувати клієнтів більше загубленої ложки, через яку вчиняють скандал, чи 100 гривень, хвацько здертих за здачу в оренду праски, чи 70 зароблених на батуті)







Loading...